Українці за кордоном і їх зв’язок з рідною землею
“Українці є по всьому світу. Було декілька хвиль еміграції, і потрібно, щоб ми могли здійснювати більш глибинний пошук, зокрема, серед етнічних українців.”
“Ми не змушуємо їх повертатися, бо не маємо на це права – примушувати. Але хочемо, аби вони відчували, що їхні предки походять з України, і ця країна для них також рідна, навіть якщо вони ніколи тут не були.”
Чемпіонат Європи з футболу серед юнаків до 19 років. Збірна України під керівництвом Дмитра Михайленка героїчно виходить у півфінал, здобуваючи путівку до чемпіонату світу U-20.
Серед головних героїв тріумфу – Віталій Глют, Сергій Ігнатков та Патрик Сикут – етнічні українці, які народилися за кордоном, деякі з них навіть виступали за збірні інших країн, але УАФ зробила все, аби вони обрали Україну.
Сьогодні, коли багато молодих спортсменів виїхало за кордон через війну, робота з діаспорами є ключовою не лише для футболу, а й для всього українського спорту.
У цьому матеріалі розповімо, як Українська асоціація футболу знаходить гравців у діаспорах та як повертає їх під “синьо-жовтий” стяг.
***
Повернемося на 25 років назад.
У 2001 році аргентинці Хуліан Кмет, Дієго Клімович, Патрісіо Кампс та Хосе Чатрук виявили бажання виступати за збірну України, але до дій справа не дійшла.
Національна команда вперше, і поки останній раз, вийшла на чемпіонат світу з футболу в 2006 році. Тоді чутки про них знову ожили, адже це був перший випадок, коли у складі збірної могли опинитися гравці з діаспори.
Проте, на ЧС-2006 вони не потрапили, і інтерес до них зник.
“Був такий Хуліан Кмет, мій товариш, я з ним грав на Кіпрі. У нього дійсно бабуся з України. Він якось у Спортингу грав, і наші хотіли його запросити. Але далі розмов нічого не дійшло”, – згадував Дмитро Михайленко.
Або більш свіжий приклад з 2021 року.
Пам’ятаєте Макса Кілмана, захисника Вулвергемптона, якого би дуже хотіла бачити у складі збірної? Тоді не вийшло, адже ФІФА заборонила Кілману грати за Україну, оскільки він вже виступав за збірну Англії з футзалу.
Макс Кілман у матчі за футзальну збірну Англії
Робота з пошуку етнічних українців велася й раніше, але зараз вона набуває абсолютно нового рівня. За пів року у 2026 році Україна натуралізувала 10 гравців, а ще близько 20 перебувають у черзі.
“Не факт, що вони всі погодяться, але попередньо все супер. Це хлопці 2007-2010 року народження, які виступають за збірні Бельгії, Німеччини, Італії. Частина з них має потенціал грати за національну збірну”, – стверджують в УАФ.
З чого все почалося?
“Це була ініціатива одного з працівників. Ми зробили окрему сторінку на сайті УАФ, але вона не спрацювала. Потім вирішили, що треба створити окремий напрям і самостійно працювати над цим,” – зазначив співрозмовник.
2024 рік став початком ґрунтовної роботи з пошуку етнічних українців. Тоді УАФ створила окремий напрям у відділі скаутингу та аналізу. Життя змусило.
Через війну за кордоном опинилося багато гравців, за якими треба уважно стежити, а “кейс Кревсуна”, коли гравця не викликали до збірної, бо “не знали про нього,” підвищив інтерес до цього напрямку в медіа.
Водночас почали звертати увагу на тих, хто вже народився за кордоном.
“Після початку повномасштабної війни багато українських футболістів продовжили свій розвиток у різних клубах за кордоном. І для тренерів збірної важливо, щоб кожен талановитий українець, який є за кордоном, залишався у полі зору національної команди,” – зазначає Володимир Єзерський, асистент тренера збірної U-19.
Як УАФ працює в цьому напрямку?
Крок перший – пошук кандидата
Це може бути будь-що – звернення від агентів, батьків, друзів, самого гравця або ж заслуга УАФ, яка працює з посольствами, громадами, діаспорами, місцевими медіа тощо.
“Джерел дуже багато, кожен випадок окремий. Це можуть бути соцмережі, сайти академій, клубів, сигнали від вболівальників/батьків/агентів. Наприклад, грали Брага U-19 та Рапід U-19. Я відкриваю склади, дивлюся – португалець Даніель з прізвищем Роззувайло. Ну не лягає воно мені якось,” – розповідає Дмитро Пелін, менеджер збірної U-19.
Пелін знайшов гравця у соцмережах, написав його батьку, і дійсно, Даніель має українське коріння та не проти виступати за збірну України.
Розпочалася робота з отримання українського паспорта, яка триває вже майже 2 роки.
Цей процес затримується, оскільки Даніелю на той момент було більше 18 років, і для отримання громадянства потрібно було приїхати до України, а його родина не була готова до цього.
“Чим раніше знайдемо гравця, тим легше. Якщо йому немає 18, можна за кордоном зробити паспорт – він не військовозобов’язаний, подає документи й за два місяці отримує документи. Таких випадків багато у збірних 2009-2010 років народження,” – додає Пелін.
Асоціація отримала інформацію про потенційного гравця збірної. Що далі? Відео з гравцями передають до тренера відповідної вікової категорії, саме за ним останнє слово – чи підходить футболіст для команди. Якщо так, розпочинаються перемовини з батьками та гравцем.
“Ми отримали сигнал, починаємо збирати інформацію: контактуємо з батьками та просимо відео. Це відео даємо тренеру, який відповідає за відповідний вік гравців. Тренер дивиться, погоджує. Після цього починаємо говорити, чи готові вони грати за збірну,” – пояснює Пелін.
Крок другий – перемовини
Представництво юних етнічних українців найбільше у країнах з сильними футбольними збірними – Італія, Німеччина, Іспанія, Португалія. Ці гравці мають можливість виступати за світові гранди – і їх треба переконати обрати Україну.
Цікаво, що високий рівень футболу в цих країнах водночас грає нам на користь. Велика конкуренція означає менші шанси потрапити до головної команди.
“Там дуже висока конкуренція. Чим ми можемо мотивувати хлопців? Тут у них більше шансів заграти на міжнародному рівні. Бо там більший вибір гравців,” – зазначають в УАФ.
Інший серйозний аргумент – футболісти з українським паспортом не вважаються легіонерами у Європі. Це дає додаткову мотивацію, щоб не підпадати під обмеження у європейських клубах.
Третій аргумент – це президент УАФ Андрій Шевченко. Дзвінка від зірки українського футболу вистачає, аби переконати гравця прийняти пропозицію.
Андрій Шевченко
“Чи конкурують з нами інші федерації за гравців? Це залежить від країни. У Франції чи Іспанії їх така кількість, що особливо не паряться. Якщо є бажання у людини, то ніхто не може завадити,” – пояснює Михайленко.
Крок третій – оформлення документів
Це найдовший і найскладніший етап. Якщо у когось із батьків є дійсний український паспорт, а самому гравцеві менше 18 років
