Англія та Аргентина: футбольні спогади півфіналу ЧС-2026
Англія та Аргентина зустрінуться в півфіналі чемпіонату світу-2026, і цей матч стане справжнім протистоянням, адже між суперниками є чимало спогадів.
Спогадів не з найкращих!
Все почалося ще на чемпіонаті світу 1966 року, а в 1998-му на турнірі у Франції ситуація загострилася після вилучення Девіда Бекхема.
Проте головним епізодом залишається 1986-й рік та ім’я Дієго Марадони.
Саме перемога над Англією зробила Марадону іконою не лише аргентинського, а й світового футболу.
***
“Це футбольний матч. Крапка. Нічого більше,” – спробував заспокоїти усіх Ліонель Скалоні.
Звісно, тренер аргентинців сам не вірить у те, що каже.
Він усе бачив!
22 червня 1986 року 8-річний Скалоні спостерігав за матчем на маленькому екрані, адже в Аргентині не у всіх були дорогі телевізори. Він стрибав разом з усіма й бачив сльози радості дорослих.
“Я зараз заплачу! О, Боже мій! Який прекрасний футбол! Який гол! Дієго! Марадона! Все, я плачу, пробачте мене. Марадона змусив нас пережити цей момент – найкращий футбол всіх часів. Ти з якої планети, Дієго?” – запитував коментатор Уго Моралеса.
Навіть англійці, які програвали, відкрили рота, бо й вони не бачили нічого подібного.
Дієго Марадона починав матч звичайною людиною, а закінчував напівбогом, щоб дожити в цьому статусі до кінця життя.
Нещасливого життя!
А наступного ранку, як зазвичай, підключилися політики.
“Мальвіни 2, Англія 1,” – пишали на передовиці газет у Буенос-Айресі.
***
Ні, Ліонелю, ці протистояння починаючи з 1966 року не були лише спортивними.
Кожен в Аргентині пам’ятає чвертьфінал на англійській землі – день, коли суддя вигнав з поля капітана аргентинців Антоніо Раттіна.
“Цей чемпіонат світу був підстроєний! Свисток свистів на їхню користь, а мені ще й пивні банки летіли в обличчя,” – скаржився Ель Рата, який нещодавно помер у віці 89 років.
Більше того, після перемоги Англії її тренер сер Альф Ремсі заборонив Джорджу Коену мінятися футболками з Оскаром Масом: “Ти що, хочеш віддати футболку цим тваринам?”
Ось так все почалося.
Марадона це знав. І ти, Ліонелю, теж знаєш!
Про Фолкленди – це, по суті, був удар у спину від хунти Леопольдо Галтьєрі, яка вирішила розпочати “маленьку переможну війну” проти колишньої імперії, чиї кораблі були далеко.
На деякому етапі здавалося, що хунта навіть починає перемагати – вони потопили 2 фрегати, 2 есмінці, контейнеровоз із бойовими гелікоптерами…
Але потім британці мобілізували свої сили та добилися повної капітуляції Буенос-Айреса.
11 тисяч полонених! Ганьба! Гіперінфляція! Зміна влади!
“Ми думали, що переможемо. Військові казали, що все під контролем. А насправді нас били з рахунком 20:0,” – розповідав Дієго.
Він так і не навчився політичного мистецтва. Своїми вчителями Марадона вважав Уго Чавеса, Фіделя Кастро, навіть грав у тюрмі з Пабло Ескобаром!
А коли жереб звів Аргентину з Англією на ЧС-1986…
“Хоча перед грою ми повторювали, що футбол не має нічого спільного з Мальвінською війною, ми знали, що там вбили багато аргентинських хлопців. Убили, як маленьких пташок. Це мала бути наша помста.”
***
Англійці знали про це, готувалися, але…
Марадона у 26 років грав так, як не грав більше ніде й ніколи.
Три гольові передачі проти Кореї; м’яч у ворота Італії; асист в матчі з Болгарією – ніхто навіть близько не міг його зупинити.
Навіть без Дієго в Аргентині були гравці, які могли забити і відбитися. Нападник Хорхе Вальдано, наприклад, грав за Реал. Чудово виступали молоді хавбеки Рікардо Джусті та Хорхе Бурручага. На воротах відзначився Нері Пумпідо, а захистом керував Хорхе Луїс Браун – нащадок мігрантів зі Шотландії.
Мабуть, без Марадони це була б рівна гра з шансами на успіх…
І ще без тренера Карлоса Білардо. Легендарного спеціаліста!
Коли жереб визначив, що Аргентина має зіграти з Англією в другому комплекті форми, Білардо усвідомив, що вона занадто тепла і важка для гарячого високогір’я. І знаєте, що він зробив? Тренер пішов на Тепіто – великий небезпечний базар в нетрях Мехіко, де замовив легкий варіант футболок!
У 2022 році підроблена синя футболка, в якій грав з Англією Дієго, продали на аукціоні за 9,8 млн євро.
Важливо – не хто виробив, а хто її носив.
І як грав.
І як сильно його у тому матчі били!
Виступ Роббі Фенвіка з КПР у той день був за межею добра та зла. Марадона часто тримав м’яч, намагався організувати гру, почати атаки – і щоразу піддавався ударам.
Фенвік навіть не приховував, що б’є ліктем по обличчю разом з іншими.
Фенвік проти Марадони, youtube.com
Тоді вдруге ззаду в ноги…
Фенвік проти Марадони, youtube.com
По-доброму, він награв на 4 червоні картки, поки британський коментатор Баррі Дейвіс не критикував суддю Алі Бен Насера: “Вони призначили суддю з Тунісу. Що таке Туніс? Чергова країна, що розвивається?”
Але ж він працював на вашу користь, Баррі!
У першому таймі лише грубість захисту Англії обмежила Марадону, який запам’ятався хіба кумедним виконанням кутового. Фотографи підійшли занадто близько, Дієго не міг розбігтися, тож дістав прапорець, що не сподобалося арбітру. Комедія тривала ще пару хвилин, перш ніж м’яч опустився точно до рук Пітеру Шилтону.
***
Тоді настав другий тайм.
Історичний тайм!
Хорхе Вальдано грав дивно. Щоразу, коли м’яч потрапляв до нього, перший дотик був таким, ніби він грав за село. Усе відлітало бозна-куди.
На 51-й хвилині він неоковирно обробив м’яч, а Стів Годж ще кострубатіше підняв його над своїм штрафним.
На цю подачу зреагували двоє – воротар Шилтон та Марадона, який був на 18 см нижчим… І якось м’яч опинився у воротах.
Усі, хто були поруч, це бачили – Дієго пробив кулаком лівої руки.
Усі, крім бригади арбітрів.
Помітивши, що суддя вагається, Марадона помчав до кута поля, щоб гучно святкувати – як він пізніше зізнався, щоб остаточно заплутати Бен Насера.
В запалі святкування Дієго показував публіці ліву руку, аж поки не отримав запотиличник від Вальдано – мовляв
