Сольбаккен: Тренер, що повернув Норвегію на чемпіонат світу
Коли мова заходить про збірну Норвегії з футболу, перше ім’я, що спадає на думку, — Ерлінг Голанд, зірковий нападник, який має численні рекорди та здобув титул переможця Ліги чемпіонів. Проте варто згадати і про Столе Сольбаккена, котрий став ключовою фігурою у відновленні команди та її виході на чемпіонат світу 2026.
Сольбаккен хоч і не був суперзіркою світового масштабу, проте протягом своєї кар’єри викликався до збірної Норвегії, де провів 58 матчів, у тому числі три на чемпіонаті світу 1998. З тих пір команда не могла вийти на Мундіаль, поки він не повернувся до великого футболу.
Ця історія про Столе Сольбаккена — людину, яка пережила клінічну смерть, але знайшла сили повернутися до футболу, щоб змінити історію.
Хто такий Столе Сольбаккен?
В минулому непоганий футболіст, він грав на батьківщині за клуби Груе, ХамКам та Ліллестрем, де здобував популярність, але справжні успіхи прийшли пізніше. У 29 років він вперше вирушив за кордон до англійського клубу Вімблдон, який уже не існує з 2004 року. Пізніше, в Данії, став чемпіоном з Ольборгом і перейшов до Копенгагена.
Однак 13 березня 2001 року, під час тренування, Сольбаккен знепритомнів через зупинку серця. Його терміново доставили до лікарні, де він провів у комі понад добу. Лікарі виявили невиявлений порок серця, який вимагав установки кардіостимулятора, що означало кінець його кар’єри.
“Він був у стані клінічної смерті. Те, що він досі живий – це диво. Його серце перестало битися,” — згадував лікар команди Френк Одгард.
Після цього інциденту Сольбаккен став тренером, починаючи з рідного ХамКам та юнацької збірної. У 2006 році отримав посаду головного тренера у Копенгагені, згодом працював у Німеччині та Англії, але повернувся до Копенгагена, де досяг значних успіхів: вісім разів вигравав чемпіонат та чотири рази отримував Кубок.
У 2020 році Сольбаккен став головним тренером збірної Норвегії, що, зрештою, призвело до ідеальної кваліфікації на чемпіонат світу 2026 — 8 перемог із 8 матчів, зокрема, дві перемоги над Італією, та повернення Норвегії на Мундіаль вперше за 28 років.
І як тут не вболівати за таких героїв?
