Майк Тайсон: боротьба між добром і злом у житті легендарного боксера

Перша кров

Ця моторошна сцена часто ввижалася Майку уві сні: його обезголовлений голуб б’ється в конвульсіях, а поряд зловісно усміхається один із ватажків місцевих хуліганів. Ось тоді все і почалося.

Важко повірити, але в дитинстві Майк був тихонею. Він соромився зайвої ваги, терпів знущання однолітків та старшого брата і проводив багато часу в голуб’ятні – єдиному місці, де відчував себе комфортно. Але загибель улюбленого голуба змінила його раз і назавжди. Абсолютно втративши контроль, він накинувся на кривдника.

У когось виявляється талант до живопису, хтось із перших уроків розуміє суть гри в шахи. А в Майка в той день виявився талант до бійки. Хлопець, який убив голуба, був старшим на три роки і сильнішим, але отримав таку добрячого прочуханя, що з того часу обходив Тайсона десятою дорогою. Майк же нарешті почав отримувати повагу на вулиці – всі знали, що з ним краще не зв’язуватися.

Незабаром він став членом одного з угруповань Браунсвілля, яке складалося з малолітніх злочинців. Хлопець зрозумів: він потрапив у світ, де виживає найсильніший.

Свій чужий дім

– Ні, Майку, постривай, так ти скоро перетвориш мене на котлету. Дай відпочити!

Колишній боксер Боббі Стюарт, який викладав фізкультуру в Нью-Йоркській спецшколі для неповнолітніх злочинців, віддихаючи, кинув руки на підлогу та уважно подивився на підопічного.

Що за біс?! Хлопцеві немає й 14 років, а сили – на двох дорослих чоловіків. Лежачи, він тисне 100-кілограмову штангу, а удар його такий, що може пробити стіну. Минуло всього кілька місяців, як вони почали тренуватися, а Майка вже сміливо можна було випускати в ринг – серед ровесників рівних не знайдеться.

Боббі Стюарт уже давно думав, що потрібно показати цього юнака Касу Д’Амато. Старий тренер, чий зал відкритий для хлопчиків 364 дні на рік, а на 365-й проводить різдвяну вечірку, точно знає, як працювати з чемпіонським матеріалом. Це підтвердить будь-хто, навіть легендарний Флойд Паттерсон, якого Д’Амато зробив найсильнішим бійцем на планеті.

Через кілька днів Стюарт привіз Тайсона до знаменитого тренера, який не лише почав навчати хлопця боксу, але й фактично став йому замість батьків, оформивши опікунство. Їхній дім став для Майка справжнім домом, де він уперше пізнав тепло та турботу.

Майк Тайсон з прийомною мамою Каміллою Еващук

Це був, мабуть, найбезхмарніший період у житті Тайсона. Спочатку його тягнуло в Браунсвілль, і він іноді виривався туди, щоб зайнятися своїми кримінальними справами. Але поступово Кас і Камілла знайшли до нього підхід. Майк навіть почав допомагати по дому – виносити сміття та мити посуд.

Українська мама Тайсона. Як українка виховала легенду боксу

А свою агресію Тайсон тепер вихлюпував лише на рингу, де прогресував неймовірно швидкими темпами. Він двічі виграв Юнацькі ігри та престижний турнір “Золоті рукавички”, в одному з боїв установивши рекорд – нокаут за 8 секунд! Не вдалося потрапити на Олімпіаду-1984, але це його не дуже турбувало – його більше цікавив професійний бокс, про який він вивчив усе на світі, поглинаючи літературу та підшивки журналу “Ринг”.

Судді віддали перемогу Генрі Тіллману у поєдинку проти Майка Тайсона у відборі на Олімпійські ігри-1984

Інтернет

Але цей безтурботний період тривав недовго. Восени 1985 року, всього через пів року після дебюту Майка на професійному ринзі, Д’Амато захворів на пневмонію рідкісної форми. Лікарі не змогли його врятувати.

Весь світ у кишені

У день похорону Каса 19-річний Тайсон плакав, як дитина.

“Я відчув себе маленьким хлопчиком із Брукліна. Хто тепер мене захистить? Хто покаже мені шлях?” – згодом згадував б boxer у своїй автобіографії.

Прощаючи улюбленого тренера, він пообіцяв, що стане чемпіоном світу – на пам’ять про Каса.

Цю обіцянку Майк виконав рівно через рік, нокаутувавши Тревора Бербіка у поєдинку за пояс WBC. А в 1987-му став абсолютним чемпіоном світу, здолавши Тоні Таккера. Цього разу Майк виграв за очками, що траплялося вкрай рідко, оскільки витримати його натиск могли лише особливо стійкі.

Тайсон того часу – це неймовірна міць, тваринна сила і дикий інстинкт убивці. Плюс хороша техніка, швидкі ноги, відточена до ідеалу робота в захисті, найвища швидкість рук і один з найпотужніших ударів в історії боксу – справжня машина. Справжній Залізний Майк.

Хоча за загальноприйнятими мірками йому бракувало зросту (178 см), на нього ніхто вже не зважав. На чергового суперника він налітав, як тайфун, а бив з такою жорстокістю, ніби в ньому знову прокидалася сліпа лють, яку колись пробудила страта улюбленого голуба.

Як писала американська преса в 1980-х, Майку Тайсону для перемоги потрібно всього 13 секунд: дві – на зближення з опонентом, одна – на удар, а десять – щоб рефері відрахував нокаут. І справді, 15 з 25 його перших перемог на шляху до титульних боїв завершилися нокаутами в стартовому раунді! І навіть коли з’явилися серйозні суперники, рідко хто з них доживав до фінального гонга.

Олімпійський чемпіон Лос-Анджелеса Тайрелл Біггс, легендарний Ларрі Голмс, один з небагатьох, хто переміг Мухаммеда Алі, ексчемпіон світу за версією WBA Тоні Таббс, колишній володар пояса IBF Майкл Спінкс… Тайсон один за одним звалював кращих бійців свого часу.

Але була й біда – він абсолютно не розумів, що робити зі славою і величезними грошима, які впали на нього. А тут ще й невдале одруження…

Бій із тінню, який він програв

На Робін Гівенс, зірку “Плейбоя” та телесеріалу “Мадам із Беверлі-Гіллз”, він “запав” з першого погляду. Колишня коханка Едді Мерфі та Майкла Джордана видалася Тайсону справжньою красунею. Насправді ж, акторкою вона була посередньою, а краса – це справа смаку. У лютому 1988 року Майк одружився. І цей шлюб, що тривав рівно рік, повністю вибив його з колії.

Поділитися