Перемога забирає все. Цю істину ще багато років тому підкреслювали легендарні ABBA. Олександр Усик своєю відмовою від чемпіонських поясів продемонстрував, що переможці не лише отримують все, а в певний момент можуть і все віддати.
Це – результат кропіткої роботи, зусиль і щоденних тренувань.
Виглядає на те, що тиск після невпевненої перемоги над кікбоксером Верховеном, численні дедлайни від WBC, виклики від Агіта Кабаєла та слова Даніеля Дюбуа на кшталт: “От із третього разу я тебе точно…” остаточно набридли триразовому абсолютному чемпіону.
Олександр пообіцяв свій “останній танець”. Він відомий своєю емоційною, запальною та артистичною манерою тренувань, тож і його останній боксерський виступ має всі шанси стати справжньою подією.
Проте зараз мова йде про інше.
Які ж всесвітньо відомі боксери добровільно відмовлялися від чемпіонських поясів, не переходячи в іншу вагову категорію? Чи були вони в подібних обставинах із Усиком, і в чому полягала причина такого рішення? Давайте розглянемо детальніше.
Операція на очах і тріумфальне повернення
У 20 років Рей Шугар Леонард блискуче виграв золоту медаль Олімпіади в Монреалі-1976, здобувши всі шість боїв одноголосним рішенням суддів.
Після цього Леонард планував завершити кар’єру, отримати освіту та стати адвокатом. Проте хвороба обох батьків та народження дитини змусили його переглянути плани.
У 1977 році він дебютував серед професіоналів, а протягом наступних п’яти років здобув титули WBA, WBC та The Ring (IBF і WBO на той час ще не існували).
У 1982 році через відшарування сітківки ока, що могло призвести до повної втрати зору, Леонард оголосив про завершення кар’єри. Операція була успішною, проте у 25 років він не хотів ризикувати здоров’ям заради боксу.
Що втратив: пояси WBC, WBA та The Ring.
Що було далі: Повернувся через 18 місяців. До 1991 року він здобув п’ять перемог і один раз завершив бій унічию, знову ставши чемпіоном світу. Після поразки Террі Норрісу вдруге завершив кар’єру. Якось повернувся для бою з Гектором Камачо, але був нокаутований у п’ятому раунді. Після цього остаточно залишив професійний бокс.
100 боїв за кар’єру і вбивство
Найвидатніший аргентинський боксер в історії Карлос Монсон (87-3-9, 59 КО) у 1964 році програв свій третій, і, як з’ясувалося, останній бій кар’єри.
Здавалося, він залишиться локальною зіркою Санта-Фе чи Кордови, проте далі йшли лише перемоги та кілька нічиїх. Монсон підкорив Латинську Америку, а згодом і весь боксерський світ.
Протягом семи років він залишався абсолютним чемпіоном світу в середній вазі. Після 14-го успішного захисту титулу у 1977 році завершив кар’єру.
Що втратив: пояси WBA, WBC та The Ring у середній вазі.
Що було далі: Монсон знімався в аргентинських фільмах та часто потрапляв на сторінки світської хроніки, перебуваючи у стосунках зі швейцарською акторкою Урсулою Андресс. Водночас він був учасником численних скандалів, пов’язаних із домашнім насильством.
У 1988 році Монсон жорстоко побив свою цивільну дружину Алісію Муньїс, скинувши її з балкона другого поверху. Вона померла від отриманих травм. Легенду боксу засудили до 11 років ув’язнення. У 1995 році, повертаючись з відпустки за зразкову поведінку, Монсон потрапив у смертельну аварію. Йому було 52 роки.
Наркотики та перемога над Кличком закрутили голову
У листопаді 2015 року Тайсон Ф’юрі здійснив одну з найбільших сенсацій у сучасному боксі, перемігши Володимира Кличка в Дюссельдорфі та відібравши у нього пояси WBA, IBF, WBO, IBO та титул чемпіона журналу The Ring.
Здавалося, британець стане новим королем надважкої ваги на багато років.
Але вже за кілька місяців все почало руйнуватися.
Ф’юрі відкрито говорив про депресію, алкоголізм та наркотичну залежність. Він стрімко набрав вагу та практично припинив тренування. Повторний бій із Кличком переносився кілька разів, а потім був скасований.
Спершу Тайсон добровільно відмовився від титулу IBF, оскільки організація вимагала обов’язкового захисту. А восени 2016 року залишив вакантними й пояси WBA та WBO, заявивши, що насамперед хоче повернути собі здоров’я, а вже потім думати про бокс.
Що втратив: пояси WBA, WBO, IBO та титул The Ring у надважкій вазі.
Що було далі: Майже три роки Ф’юрі не виходив у ринг. Здавалося, його кар’єра завершена. Однак він повернувся, двічі перемігши Деонтея Вайлдера, а у 2022 році знову став чемпіоном світу за версією WBC. Далі – можливі поєдинки з Усиком. Хто знає, можливо, нас чекає трилогія?
Пішов непереможеним
Андре Ворд, як і Олександр Усик, за кар’єру не зазнав жодної поразки.
Станом на літо 2017 року олімпійський чемпіон Афін-2004 мав рекорд 32-0 (16 КО), двічі переміг Сергія Ковальова, здолав Карла Фроча, Артура Абрахама та багатьох інших представників еліти своєї епохи.
Після другої перемоги над Ковальовим 33-річний американець несподівано оголосив про завершення кар’єри, заявивши, що його організм більше не витримує таких навантажень, а щоденна підготовка перестала приносити задоволення.
Що втратив: пояси WBA, IBF та WBO у напівважкій вазі.
Що було далі: Ворд більше не повертався в професійний бокс.
Теренс Кроуфорд ніколи не приховував, що для нього найважливіше – не кількість поясів, а спадщина.
Американець став абсолютним чемпіоном світу спочатку в першій напівсередній вазі, потім – у напівсередній, а згодом підкорив і першу середню вагову категорію.
Проте щоразу після завоювання всіх титулів Кроуфорд не тримався за них будь-якою ціною.
Він добровільно відмовлявся від частини поясів, переходячи в нову вагову категорію, пояснюючи це бажанням шукати нові виклики, а не роками проводити обов’язкові захисти.
Саме такий підхід дозволив йому пройти шлях від боксера-дебютанта вагою 63,5 кг до того, хто важив в останньому бою 75,9 кг.
Що втратив: титули абсолютного чемпіона в напівсередній вазі.
Що було далі: Схоже, мови про повернення не стоїть. 38-річний Кроуфорд, напевно, має що робити, враховуючи, що в нього аж семеро дітей.
