Збірна Ірану на Мундіалі-2026: Унікальний досвід у США
Сьогодні, 21 червня, збірна Ірану проведе свій другий матч на Мундіалі-2026 проти Бельгії.
У першій грі з Новою Зеландією іранці не змогли досягти перемоги, але основні події відбувалися не на полі, а на трибунах і під стадіоном, де проходили протести.
Більше того, після матчу протестувала сама збірна Ірану!
Чемпіон розповідає про унікальний досвід іранських футболістів, які грають на території США, поки їхня країна веде конфлікт з Америкою.
***
“Наскільки мені відомо, це вперше команда однієї країни грає на території іншої, коли між ними йде війна”, – зазначила доцентка історії університету Джона Гопкінса Вікторія Гармс.
Це справді виглядає неправдоподібно.
Після того, як США вдарили ракетами по Ірану 28 лютого, це питання залишалося під питанням, але на початку не сприймалося надто серйозно.
Здавалося, що американської військової сили вистачить, щоб стримати або навіть знести режим аятол, що править Іраном з 1979 року. Проте з часом ситуація не змінювалася.
Насправді США почали втрачати літаки, ініціативу, і стали жертвою заблокованої Ормузької протоки.
Що з цим робити?
Нещодавно CNN підрахувала, що президент Дональд Трамп 37 разів обіцяв “вже скоро” укласти мирну угоду з Іраном.
Проте, незважаючи на всі обіцянки, угоди так і немає, протока залишається заблокованою, у Лівані тривають сутички, а чемпіонат світу вже розпочався, і збірна Ірану повинна виступити.
“Я справді не вважаю, що їхнє перебування тут доречне. Заради їхнього життя й безпеки”, – заявив Трамп.
Проте іранці все ж приїхали.
“Команда Меллі”, яка мала проживати в Тусоні, переїхала до Тихуани в Мексиці, де їх зустріли радісні маріячі та політики. Єдиний мінус – на парковці неподалік готелю з іранцями знайшли труп, але капітан Аліреза Джаханбакш не боїться:
“Мені дуже подобається Мексика. Тут найкращі люди, і нам вже передали, що картелі від нас у захваті”.
Шах і мат, Трампе!
Однак проблем у іранців предостатньо.
***
Іранці всі три матчі групи проводять у США – двічі в Лос-Анджелесі й один раз у Сіетлі.
Одразу після гри з Новою Зеландією (2:2) до роздягальні “Меллі” зайшли агенти міграційної служби, щоб провести всіх до автобусів – терміново назад до Мексики.
Навіть душ прийняти не дозволили!
І це при тому, що в’їхати до США змогли лише половина делегації.
“Більшість наших менеджерів відсутні тут, на матчі. Ми змушені були самостійно вирішувати організаційні питання”, – скаржився тренер Амір Галеної. “Не знаю, чому нам не дозволили переночувати. Ми не можемо нормально відновитися. Гадаю, наша команда зазнає найбільших утисків на цьому ЧС”.
Звичайно, він знає.
За традицією, ще з часів диктатур, головою іранської делегації є член спецслужби – Корпусу вартових революції, Мехді Тадж. Решта персоналу також пов’язана з КВІР.
Навіть деякі футболісти, такі як бомбардир Олімпіакоса Мехді Таремі, проходили строкову службу в КВІР.
“Ми не дозволимо їм завезти терористів до нашої країни, які вдаватимуться до журналістів та тренерів”, – анонсував держсекретар Марко Рубіо ще в квітні.
Так що іранців попереджали.
Однак обійтися без фанатиків у делегації неможливо, адже футболісти в Ірані – вільнодумний народ. Це вам не Росія. Ніхто не знає, що вони насправді думають.
***
У березні жіноча збірна Ірану відмовилася співати гімн своєї країни під час Кубку Азії, і семеро гравчинь попросили політичного притулку в Австралії. Пізніше шестеро з них відкликали свої заяви і повернулися, злякавшись тиску з Тегерану.
Схожа ситуація була й у чоловічій збірній на ЧС-2022: вони теж не співали гімн у першому турі, але у другому й третьому вже виконували його після погроз.
А скільки видатних іранських гравців стали вигнанцями й дисидентами?
Алі Даєї, який став автором 109 голів за збірну, втік до Дубая в кінці 2022 року, проте його літак затримали, і відтоді він живе в Тегерані як в’язень. Його магазини закриті, рахунки заблоковані через критику режиму.
Більше пощастило екс-футболісту Баварії Алі Карімі – він оселився в Німеччині й відстоює повернення шаха.
Ехсан Хаджсафі, капітан Ірану на ЧС-2022, став першим чинним гравцем, який прямо заявив на пресконференції: “Умови в країні неправильні, а наш народ нещасливий”.
Нове покоління – на ЧС-2026 не взяли екс-нападника Баєра Сердара Азмуна, попри його 57 голів за збірну. Причина – під час ракетних атак Ірану по Дубаю він опублікував фото з членом правлячої родини.
“У нього не вистачає розуму, щоб зрозуміти, що його поведінка зараз недоречна. Такі люди не гідні носити футболку збірної”, – заявив іранський “соловйов” про Азмуна.
А хто справді гідний?
В Ірані під час протестів у 2022 році загинуло щонайменше 550 цивільних, а в 2025 році – вже близько 30 тисяч.
В таких умовах сподіватися, що спортсмен скаже те, що думає, безглуздо.
“Е, ні. Ми тут для того, щоб грати у футбол, друже”, – перебив Таремі журналіста, який запитував про Трампа.
***
Футболісти виживають під режимом, але не є його бенефіціарами.
Більше того, і робітничий клас не в захваті від купюр у 10 мільйонів ріалів.
Проблема в тому, що їх розстрілюють за кожен непослух.
Італійський тренер Габріеле Пін став свідком того, як 28 лютого американські ракети вдарили по резиденції Алі Хаменеї та вбили 86-річного аятолу:
“Старші люди штурмували аптеки й заправки, щоб зробити запаси, а молодь танцювала на вулицях, почувши про загибель Хаменеї. Після цього зв’язок в країні відключили”.
Як і Антоніо Адан, Мунір Ель-Хаддаді, Серж Ор’є та інші легіонери, Пін покинув Іран, як тільки розпочалася війна.
За словами італійця, його іранські друзі не є прихильниками релігійних фанатиків:
“Перси – добрі, щедрі, виховані люди. У готелі, де я жив, був один хлопець, який після зміни на роботі діставав книжки й вчився. Мріяв стати інженером і виїхати назавжди”.
“Страх цих людей – не війна, а те, що після її завершення про них забудуть. У режиму 5 мільйонів послідовників, але ще 90 мільйонів хочуть свободи”.
Чемпіонат Ірану, до речі, досі не відновили.
Футболістам залишається тільки виїхати, але їхніх рідних ніколи не випустять. Це слугує страховкою для режиму, що ті, хто виїхав, не скажуть зайвого, як Пін.
***
І цих гравців наразі виганяють зі США, ніби злочинців.
Це очікувано. Вони “винні” лише за місцем народження та паспортом.
Тим часом на трибунах і під стадіонами проходить своя битва, адже в Лос-Анджелесі проживає понад 100 тисяч іранської діаспори. То їм вболівати чи ні?
“Це не національна збірна Ірану. Ця команда не представляє Іран та іранський народ. Вони представляють терористичний режим”, – вважає активістка Сатгін Джалалі.
“У мене змішані емоції. Я намагаюся дивитися на це не як на політичний захід, а просто цінувати гру такою, якою вона є”, – зазначає лікар Салар Делдар, батьки якого вивезли його з Ірану у 2 роки під час ірано-іракської війни.
Є й такі, як архітекторка Анахіта Сеєд: “Національна команда – це моя команда. Моя любов до Ірану дуже сильна. Вона стає ще міцнішою, бо я відчуваю, що моя країна пережила багато за останній рік з різних боків”.
От на ці три величезні табори й поділені гравці – вони це знають.
Навіть на ЧС-2022 кафе “Фарсі” в Лос-Анджелесі збирало натовп, щоб подивитися на “Команду Меллі”, але тепер його власник Хоссейн Даєї не влаштовує вечірок:
“Я боюся, що радикали прийдуть сюди, поб’ють вік
