11 травня 1997 року. Міхаель Шумахер на своєму боліді Феррарі мчить вулицями Монте-Карло, здобуваючи свою третю перемогу на Гран-прі Монако. У цей момент у лоні матері слухає рев моторів майбутній зірковий гонщик Скудерії, яка приймає найпрестижніші автоперегони світу з 1929 року.
Через п’ять місяців у родині Ерве та Паскаль Леклерів народжується первісток Шарль, який згодом стане першим місцевим переможцем Гран-прі Монако за понад 90 років. Незважаючи на вражаючий успіх монегаска, його шлях до вершини був сповнений труднощів, болю та розчарувань.
Монако, батько і Жуль Б’янкі
З раннього дитинства “королева автоспорту” була дуже близька Шарлю Леклеру, адже він щодня блукав вулицями, які щорічно приймали одну з найпрестижніших гонок. Його батько, Ерве Леклер, у 80-х роках змагався у французькій Формулі-3, але значних успіхів не досяг і пізніше почав працювати у сімейному бізнесі з лиття пластиків.
Саме батько познайомив юного Шарля з автоспортом. Одного разу Ерве разом із сином відвідав картодром свого друга Філіпа Б’янкі, батька Жуля Б’янкі, який згодом став хрещеним батьком Шарля. Можливість кататися на картингу стала великою перевагою для обох хлопців, які, незважаючи на вісім років різниці у віці, разом проводили час на трасі, коли вона була закрита для публіки.
Ерве Леклер разом із сином Шарлем
У 2009 році Жуль Б’янкі став першим учасником молодіжної програми Феррарі – одним з найталановитіших гонщиків того часу. Дебютувавши у Формулі-1 у 2013 році не за Феррарі, а за одну з найслабших команд Марусію, він зміг здобути єдині очки в історії команди, фінішувавши дев’ятим на Гран-прі Монако. Але його кар’єра завершилася трагедією.
На етапі в Японії у 2014 році Жуль Б’янкі потрапив в аварію, зіткнувшись з евакуаційним трактором, і отримав важку травму мозку. Через дев’ять місяців коми його не стало. Тоді Шарлю Леклеру було 17 років, і він змагався у Формулі-3.
…і досить успішно. Монегаск зайняв четверте місце в чемпіонаті, поступившись старшим суперникам Феліксу Розенквісту, Антоніо Джовінацці та Джейку Деннісу. Леклер пізніше зазначив, що підтримка Жуля Б’янкі стала вирішальною у його кар’єрі та приєднанні до молодіжної програми Феррарі.
Зародження прокляття і біла брехня батьку
Після четвертого місця в Ф-3 Леклер продовжив кар’єру, що стала стрімкою. У статусі гонщика академії Феррарі Шарль впевнено виграв серію GP-3, залишивши позаду таких пілотів, як Александр Албон та Алекс Палоу.
2017 року монегаск розпочав сезон Формули-2 з перемог у Бахрейні та Іспанії, після чого наступила гонка в рідному Монако, де Шарль отримав шанс на перемогу.
Леклер завоював поул-позначку та лідирував у першу половину гонки, але через зіткнення позаду та запізнення сейфті-кару, він спочатку відкотився на четверту позицію, а згодом зійшов з дистанції через поломку. У спринті знову не вдалося фінішувати – після ще одного зіткнення Леклер закінчив гонку на 18-му місці.
“Я вважаю, що це найгірший момент у моїй кар’єрі, адже я вперше змагався в Монако,” – сказав Леклер тоді. Він ще не знав, що на нього чекає попереду.
Монегаск виграв чемпіонат, але головна подія 2017 року трапилася раніше – він втратив батька. Ерве Леклер пішов з життя 20 червня 2017 року через рак. Невдалий заїзд у Монако став останнім, що бачив Ерве на трасі, проте помер він щасливим.
Перед смертю Шарль відвідав батька і обманув його, запевнивши, що вже має контракт у Формулі-1, і що їхня спільна мрія здійснилася.
І хоча на той момент це було неправдою, всього через чотири дні Леклер здобув перемогу на етапі в Азербайджані, а потім став чемпіоном Формули-2. Видовищний спринт в Абу-Дабі, де він з 14 місця прорвався на перше, став вишенькою на торті сезону.
Дебют у Формулі-1 і продовження прокляття
Перший сезон у “королеві автоспорту” Шарль Леклер провів у команді Заубер, і він виявився досить успішним. 39 очок, 13 місце в загальному заліку та впевнена перевага над партнером Маркусом Ерікссоном. Проте домашній етап для монегаска знову обернувся невдачею.
Леклер кваліфікувався на 14-й позиції, намагався пробитися до залікової зони, однак у боротьбі з Брендоном Гартлі у нього відмовив гальмівний диск, що призвело до ще одного сходу.
У 2019 році Леклер отримав можливість приєднатися до Феррарі, замінивши Кімі Ряйкконена. Перший сезон у топ-команді виявився напрочуд вдалим. Спочатку він програв позицію Себастьяну Феттелю, але вже на етапі в Бахрейні був на шляху до першої перемоги. Однак проблеми з болідом змусили його задовольнитися третім місцем.
Гонка в Монако знову стала для Шарля нещасливою. Після першої спроби у кваліфікації, де він зайняв шосте місце, команда прийняла невірне рішення не випускати Леклера на другу спробу, що призвело до втрати шансів на високе місце. В гонці Шарль намагався пробитися, але знову став жертвою технічних проблем, що змусило його зійти з дистанції.
Третя поспіль гонка без фінішу в рідних стінах…
У 2020 році через пандемію COVID-19 перший раз з 1954 року не відбувся заїзд у Монте-Карло, можливо, це й на краще, зважаючи на невезіння місцевого фаворита.
У 2021-му Леклер був близький до перемоги, але знову не пощастило. Після впевненого виступу у кваліфікації, він потрапив у аварію, що завадила йому стартувати у гонці.
У 2022 році Шарль вперше в кар’єрі боровся за можливий титул. Перед Гран-прі Монако він відставав лише на шість очок від лідера Макса Ферстаппена. У кваліфікації Леклер знову вражав усіх, зайнявши перше місце. Але, на жаль, на гонці ситуація знову виявилася не на його користь.
При сильному дощі пілоти стартували на дощовій гумі, але стратеги Феррарі ухвалили погане рішення, і Леклер втратив лідерство, фінішувавши далеко від очок.
У 2023 році невдачі продовжилися – після проблем у кваліфікації Леклер фінішував шостим, тоді як його партнер Сайнс відкотився на вісім позицій.
Довгоочікувана перемога та надії на світле майбутнє
Сезон 2024 року став одним з найцікавіших у Формулі-1, з конкуренцією серед провідних команд за перемоги. Відразу сім пілотів щонайменше двічі перетинали фінішну лінію першими, і одна з цих перемог стала домашньою для Шарля.
Монегаск знову викликав надії своїх фанатів, впевнено лідируючи у двох практичних сесіях перед кваліфікацією. Однак під час кваліфікації його виступ спочатку не вражав, але в останньому сегменті він показав найкращий час – 1:10.270, з перевагою над Оскаром Піастрі.
На старті гонки сталася масова аварія, але на щастя, це сталося між аутсайдерами. Чергове перезавантаження дозволило всім пілотам змінити гуму без піт-стопів. Далі відбулася одна з найбільш нудних гонок останніх років, без змін у топ-10, але жодної критики не було на адресу переможця. Коментатор Алекс Жак сказав:
“У 2017 році Шарль Леклер втратив батька, і в останні дні його життя він сказав йому білу брехню, що він підписав контракт у Формулі-1. Тоді це було неправдою, але його пилотаж зараз зробив це правдою, і подивіться, що він зробив з цією можливістю! Уперше за 93 роки цю гонку виграє один з них! Шарль Леклер виграв Гран-прі
