У суботу, 30 травня, футбольний світ збереться, щоб спостерігати за фіналом Ліги чемпіонів, який відбудеться в Будапешті на “Пушкаш Арені”.
У боротьбі за трофей зустрінуться чинний чемпіон турніру ПСЖ та Арсенал. Лондонці досі не мали удачі у цій престижній змаганні, хоча одного разу були дуже близькими до перемоги.
Арсенал має пам’ятати свій шлях до тріумфу в Лізі чемпіонів 20 років тому, коли команда на чолі з Арсеном Венгером була за 15 хвилин від здійснення своєї мрії. Тоді, в Парижі, це стало трагічною сторінкою в історії клубу, залишивши шрами, які досі турбують фанатів.
Рекорд, який залишається неперевершеним
Фінал Ліги чемпіонів 2005/06 Арсенал грав в статусі команди, яка суперечила своїм традиціям. Після відходу капітана Патріка Вієйра та численних травм захисників, Венгер змушений був експериментувати, створивши юну лінію оборони з Еммануеля Ебуе, Філіппа Сендероса, Коло Туре та Матьє Фламіні.
Ця нова конструкція стала унікальною: Арсенал пройшов раунд плейоф, не пропустивши жодного гола. Команда зупинила мадридський Реал (1:0, 0:0) і виграла у Ювентуса (2:0, 0:0), а також здолала Вільярреал (1:0, 0:0). Ця серія без пропущених м’ячів у 995 хвилин досі залишається рекордом Ліги чемпіонів.
Проте фінал у Парижі закінчився не так, як сподівалися. Головна зірка команди Тьєррі Анрі була готова до перемоги, але нічого не вийшло.
Арсенал
Getty Images
Епізод, що змінив хід зустрічі
Перед фіналом проти Барселони до складу “канонірів” повернулися досвідчені гравці – Ешлі Коул та Сол Кемпбелл, які замінили молодих Фламіні та Сендероса.
Гра розпочалася активно: Тьєррі Анрі двічі перевірив воротаря Віктора Вальдеса, але на 18-й хвилині сталася ключова подія – перше вилучення у фіналах Ліги чемпіонів. Роналдінью наважився на геніальний пас, вивівши Самуеля Ето’о на удар, але Леманн, який вибіг з воріт, збив нападника за межами штрафного.
М’яч відкотився до Людовика Жулі, який забив, але арбітр скасував гол, показавши Леманну червону картку. Команда залишилась вдесятьох.
Вилучення Леманна
Інтернет
Леманн згодом говорив, що вважав рішення арбітра сумнівним. Арсен Венгер змушений був замінити Робера Піреса на резервного голкіпера Мануеля Альмунію, залишивши команду вдесятьох проти потужної Барселони.
Геройство вдесятьох та упущені шанси Анрі
Далі розгорнулася справжня драма. Арсенал не здався і зумів забити. На 37-й хвилині Анрі навісив зі штрафного, і Сол Кемпбелл, головою, вивів команду вперед.
Попри труднощі, лондонці мужньо захищались, не дозволяючи суперникам розгулятись. У другому таймі Арсенал мав шанси на другий гол, але Анрі не зміг реалізувати виходи віч-на-віч.
Джокер Барселони, який став геймченджером
На 61-й хвилині Франк Райкард зробив ключову заміну, випустивши Генріка Ларссона, який підсилив атакувальні дії своєї команди. На 76-й хвилині він скинув м’яч на Ето’о, який зрівняв рахунок.
На 81-й Ларссон віддав результативний пас на Беллетті, і бразилець забив, вивівши Барселону вперед – 2:1. За короткий час мрія Арсенала стала реальністю.
Кінець епохи
Того вечора в Парижі завершився не тільки матч, а й велика епоха Арсенала під керівництвом Арсена Венгера. За рік Тьєррі Анрі перейшов до Барселони, щоб здійснити свою мрію – виграти Лігу чемпіонів.
Клуб став на шлях економії та зміни, і довгі роки не знав смаку чемпіонства в Англійській Прем’єр-лізі. Проте цьогоріч чорна смуга в національному чемпіонаті нарешті перервалась, і тепер нове покоління “канонірів” намагається переписати історію у Будапешті проти команди з Парижу, де Арсен Венгер був близьким до тріумфу.
